Як скоротити збитки аграріїв через крадіжки в сільському господарстві

Як показує практика, крадіжки дизельного палива становлять 10-15%. Виходячи з того, що середні витрати в рослинництві становлять 60 л/га, а в садівництві — 100 л/га, прямі збитки сягають від 6 до 10 л/га, а це в середньому $10 на 1 га. Відповідно, на 4,5 млн га оброблюваних земель аграрії втрачають майже $45 млн щорічно. Хоча реальні збитки набагато більше, тому що тут ще не враховано недоотримання врожаю внаслідок неякісного виконання технологічних операцій, зокрема, зменшення глибини оранки та ін.

Найефективніший метод протидії шахрайству — управляти інформацією на всіх етапах виробництва, використовуючи IoT-рішення. Сучасні GPS-технології дають змогу контролювати використання техніки й витрат пального, моніторити роботу причіпного обладнання та використовувати наскрізні системи обліку із залученням до процесу диспетчерської служби. Але все одно останнє слово поки що залишається за людиною …

Тому побудова системи контролю повинна бути не тільки завдяки обладнанням відповідними датчиками — також мають бути правильно побудовані бізнес-процеси (BPM — business process management) та прописані чіткі інструкції. Але перше, що потрібно зробити, — визначити реальну вартість роботи співробітників. Наприклад, робота комірника на складі доволі важка, відповідальна та шкідлива для здоров’я. Наївно сподіватися, що людина буде за «мінімалку» виконувати її чесно й добросовісно. Крім того, брак інструкцій надає йому значні можливості для «маневрів». По-друге, необхідно визначити основні місця можливих крадіжок. По тому, як організована охорона та розміщенні відеокамери, можна визначити, наскільки служба безпеки зацікавлена в тому, щоб зменшити крадіжки. І найголовніше: наскільки саме керівництво підприємства зацікавлене в запобіганні крадіжок. Важко повірити в те, що комірника чи водія не можна спіймати на гарячому. Слід розуміти, що зараз мало людей, які крадуть поодинці. Зазвичай, у господарстві це ціла система, у якій задіяні кілька людей — від головного агронома чи головного інженера до механізатора й комірника, а часто й бригадир і керівник служби безпеки займають у ній не останню роль.

Можуть ще накручувати лічильники або накопичувати невраховані залишки за рахунок температурних перепадів. Але найактуальніші в даний час крадіжки — це закупівля відразу неякісного палива. Як наслідок, витрати на гектар можуть збільшуватися ще майже на 20-30%. Крім того, є додаткові витрати на ремонт техніки (паливної системи), тому що неякісне паливо, як правило, містить масову частку сірки (S) більше норми, що призводить до корозії форсунок та ін.

Деякі власники сільгосптехніки вже самі намагаються впроваджувати прості рішення на основі GPS-трекерів. Крім установки GPS-обладнання також можна вставляти в горловини баків спеціальні «антисіфони» (фільтри), які не заважають заправляти техніку, але не дають можливість зливати паливо з бака. Дані фільтри в момент заправки покажуть механізаторові наявність води в паливі, тому що вона буде збиратися на них у вигляді краплі, тим самим не даючи можливість солярці надходити вільно в бак. Дані фільтри можна виготовити самим або використовувати ті, які були в поставці разом з технікою. Єдине, що необхідно зробити, так це їх зафіксувати за допомогою пломби (або приварити). Але вони не гарантують недоливи палива на АЗС. До речі, і самі АЗС іноді не доливають в баки пальне. Тому поспішно звинувачувати водія, що він краде, без перевірки небажано. В такому випадку «лінійки» (ДРП) в баках допоможуть виявити ті АЗС, які краще обходити. Зазвичай недоливи на АЗС можуть становити до 10%. Не випадково у АЗС іноді розміщуються точки скупки дизельного палива.

Пробіг сільгосптехніки власники можуть брати також з GPS-системи. На практиці, похибка по GPS становить біля 5%, що в більшості випадків може бути точніше, ніж по даним спідометра (одометра), а головне – без накруток. Більшість підприємств вже перейшли на списання пробігу по GPS-трекерам, який автоматично передається в облікові системи, наприклад в 1С. Тут все зрозуміло. А ось питання зі списанням палива все ж таки набагато складніше.

Відповідно необхідно шукати більш стабільні прилади для обліку палива. Відразу хочеться встановити лічильники та забути про похибку вимірювання. Встановили, подивились та засумнівались. Паливо заходить в двигун при температурі близькій до температури навколишнього середовища, а невикористане паливо повертається в бак (через обратку) розігріте та ще насичене повітрям. А це суттєво впливає на точність вимірювання. З іншого боку, якщо лічильник зламається чи перестане пропускати паливо по причинні засмічення то що робити водієві? Ось в цьому якраз найбільша перешкода для їх масового впровадження.

Тому альтернативою проточних лічильників може бути датчик рівня палива (ДРП). До речі, похибка вимірювання ДРП при якісному монтажі та таруванні бака становить біля 5%. При цьому, сам ДРП фіксує рівень в межах 1%, але середовище в якому він знаходиться значно погіршує його роботу. Найбільше на заміри впливає кут нахилу бака, наприклад, після розвантаження автомобіля, трохи менше впливає температура, та ще менше – якість палива. Якщо кут та якість палива врахувати складно, то температуру можна. В середньому густина дизельного палива при збільшенні на 1°С зменшується на 0,7 кг/м3 та навпаки. Тобто за бажанням розраховується. Але на практиці, як правило, беруть рівень палива в баку (різницю) на початок та на кінець поїздки, додавши ще заправки, якщо вони були. А ось тут саме цікаве. Водій ввечері закінчив поїздку із залишками в баку наприклад 150 л, а на ранок у нього вже 145 л. Згадуємо про температурну поправку палива. На ранок яке приймати значення? Все вірно, дані “скачки” температури не можна враховувати. Тому починати поїздку необхідно з того рівня в баку на якому була закінчена попередня, тобто із 150 л, але якщо ми впевненні, що знову ж таки це не крадіжка. Бо з кожним разом різниця може збільшуватись. А що робити бухгалтеру з цією похибкою для закриття (місячного) звітного періоду? Як кажуть бухгалтера: “вирівнювати баки”. Тобто на підприємстві має бути наказ, який дозволяє списання палива по ДРП за умови розбіжності до 5% в порівнянні з заправками. При цьому, закінчувати місяць необхідно з заповненням до повного баку.

Таким чином, найбільш точною і простою для сільгоспгосподарств буде встановлення на сільгосптехніку саме GPS-систем на основі GPS-трекера та датчика рівня палива.

Джерело: https://mykolapylypenko.blog